З 1926 па 1948 год Лівыцькый быў старшынём Дырэкторыі УНР у выгнаньні, а з 1948 па 1954 год – прэзыдэнтам УНР у выгнаньні.

До пана Старшини Ради Народних міністрів
Білоруської Народної Республіки

Прийнявши Вашого дипльоматичного гонця і одержавши відомости про те становище, в якому перебуває зараз білоруський нарід і його теріторія, страждаючи і терплючи від знущань і глуму одвічних ворогів так білоруського, як і українського народів – московських червоних імперіалістів-большовиків, я дозволяю собі від імені Соборної України висловити щире співчуття українського народу – народові білоруському.

Україна, яка волею долі витерплює ті ж знущання і глум від тих же московських большовиків, але яка глибоко переконана, особливо тепер, що вона знищить своїх одвічних ворогів з півночи, вповні відчуваючи страждання білоруського народу, засилає Білоруській Народній Республіці свій братний привіт і бажання їй як найшвидше подолати ворога, аби вона могла стати вільною і незалежною республікою, що, як едино правильне і справедливе, Україна буде завжди підтримувати від щирого серця.

Користуючись нагодою, також дозволю собі передати Вам, пане міністре, свої особисті побажання як найшвидше позбутися страждань і прийняти мої запевнення в глибокій повазі до Вас.

Міністр закордонних справ
Української Народньої Республіки
Андрій Лівицький

Кам’янець на Поділлю

27 липня 1919 року
№1538